Музей лісу і сплаву на території НПП “Синевир” є унікальним та єдиним музеєм такого формату й тематики в Європі. Знаходиться він на річці Чорна Ріка (Озерянка), яка колись була центральною артерією для постачання лісу в Угорщину. Саме на місці сучасного музею Лісосплаву у середині XIX століття була побудована кляуза - спеціальна гребля з шлюзами для скидання води, за допомогою якої перегороджувалась ріка, створюючи потрібний рівень води для сплавляння лісу.
Історія Музею лісосплаву
Будівництво складних гідротехнічних споруд було необхідністю через відсутність залізничного сполучення між віддаленими карпатськими селищами та долиною, а отже сплавляння кругляку бурхливими карпатськими річками було чи не єдиним способом доставки деревини з цих віддалених регіонів. Дерева сплавляли з карпатських гір у долину річки Тереблі, а далі через Тису постачали в Австро-Угорщину.
Дамба із шлюзом залишалась у функціонуючому стані аж до 1960 року, а в 1990-х роках виникла ідея її реставрації та перетворення у повноцінний музей. Сьогодні ж Музей лісу та сплаву входить до складу НПП “Синевир”, що знаменитий на всю Україну своїм легендарним озером Синевир, фото якого давно вже заполонили всі соціальні мережі.
Музей лісосплаву зазнав значних руйнувань під час паводків 1998 та 2001 років, коли від надмірних опадів сильно зріс рівень води у річці Чорна. Під час паводків була майже повністю знищена гребля та шлюзи, проте опісля її частково було відновлено.
Хто такі бокораші?
Бокорашами називали людей, які сплавляли деревину річкою. У минулому це була високооплачувана, але доволі небезпечна робота. Назва професії бокораш проходить від слова “бокор”, що з румунської та угорської перекладалось як “пліт”. У Музеї лісу та сплаву є експонат, що зображує традиційний бокор. Бокораші обєднували стовбури зрубаних дерев у плоти, які надалі з’єднувались між собою, утворюючи своєрідний ланцюг, що і називався бокор. В задній частині бокор був закріплений так званими гужвами - пропареними гілками ліщини, які надавали міцності плоту.
Що подивитись у Музеї лісосплаву?
На даний момент більшість експонатів з Музею лісу та сплаву було перенесено до візит-центру “НПП Синевир”, що знаходиться у селі Синевир. Саме тут можна поглянути на традиційні предмети праці лісорубів та бокорашів: цімрованку, штрайблик, табла та інші. У цьому музеї також збереглась цілою колекція традиційних сокир тієї доби - чухлі, планкачі, барти тощо.
На зображеннях, представлених у Музеї лісосплаву у Синевирі, показані справжні світлини бокорашів під час виконання роботи. Як правило, бокором керувало троє людей і це була надзвичайно небезпечна професія. Щоб стати бокорашем доводилось проходити цілий кастинг, де відбирались найсильніші та найвитриваліші хлопці, адже один невірний рух призводив до загибелі товаришів та втрати великої кількості деревини.
На території Музею лісу та сплаву у 2020 році була збудована ще одна туристична родзинка - Колиба Бокорашів.
У перервах між роботою лісоруби та бокораші йшли до колиб щоб зігрітись та відпочити, а часто тут і жили. “Колиба Бокорашів” будувалась з метою відтворення типової колиби того часу, щоб відпочиваючі у Карпатах змогли повністю поринути в атмосферу того часу, коли жили та трудились представники давньої професії бокорашів. Для виготовлення колиби використовувались лише матеріали, притаманні цьому регіону Карпат. Наприклад, її дах покритий дранкою - традиційним покрівельним матеріалом, що здавна використовувався жителями Синевиру. Посередині колиби розташоване місце для вогнища, дим з якого виходив через спеціальний отвір на стелі. Бокораші тут спали головою до стіни і ногами до вогнища, щоб зігріти ноги.
Саме від Музею лісу та сплаву починається недовгий туристичний маршрут до справжньої перлини національного парку - Дикого Озера, або ж Озірця. Дорогою ви можете зібрати досхочу білих грибів (яких тут велика кількість у сезон) та пройтись надйовшим ялиновим тунелем.
Що цікавого поруч з Музеєм лісу та сплаву?
- Дике Озеро (Озірце) - затишна місцина для відпочинку в Карпатах як в компанії друзів, так і з дітьми. Основні особливості: тиша, мальовничість та гриби.
- Озеро Синевир, легенда Карпат, місце романтики та цікавих історій. І беззаперечної краси карпатських гір.
- Ведмежий притулок та “Долина Вовків” також заслуговують вашої уваги, особливо якщо ви відпочиваєте в Карпатах з дітьми.
- Село Колочава та музей-скансен “Старе Село” не залишить байдужими любителів історії та культури. Його не дарма назвали “селом 10 музеїв, оскільки тут ви точно не будете нудитись із питанням “Куди ще піти в Колочаві?”.
- Хребет Пішконя - один з найкращих карпатських хребтів для всіх категорій туристів. Маршрут через Пішконю з села Синевир йде попри Озірце.
Як дістатись до Музею лісосплаву?
Якщо ви хочете відвідати саме музей та оглянути експонати, то пам’ятайте, що вони знаходяться у візит-центрі “НПП Синевир”, що розташований в урочищі Остріки у селі Синевир, що розташований за 3,6 км від власне музею Лісосплаву.
🧭 Координати візит-центру “НПП Синевир”: 48.53485887587382, 23.648533776163383
🧭 Координати Музею Лісосплаву: 48.5291517N, 23.6856706E
Громадським транспортом
Потягом рухайтесь до жд Воловець, це найближчий залізничний вузол. Сюди ходять поїзди з більшості обласних центрів України. Далі вам потрібно скористатись автобусом або послугами приватних перевізників. Відстань від Воловця до музею лісосплаву близько 60 км.
Автобуси до села Синевир ходять з м. Ужгород, м. Мукачево, м. Воловець, м. Міжгір’я. До Міжгір’я можна потрапити автобусами “Київ – Хуст”, “Львів – Хуст”, “Львів – Тячів”.
Автомобілем
Рухайтесь автотрасою Київ - Чоп (M06) до с. Нижні Вороти, там повертайте до Воловця, а далі на кільці в сторону Міжгір’я та села Синевир.
Альтернативний маршрут проходить трасою Львів - Долина - Хуст (Н10, P21). Траса відремонтована та знаходиться у чудовому стані. Рухайтесь до с. Сойми, потім повертайте до Міжгір’я та с. Синевир.
