Старенькі хатинки, що видніються з-за невеличких дерев’яних огорож та вузенькі вулички, серед буйних зелених зарослів. Так описував Колочаву відомий чеських письменник і так вона виглядає по сей день.
Невеличка Колочава є найбільшим селищем Закарпатської Верховини. Кількість населення не перевищує позначку восьми тисяч. Казкове високогірне село розкинулось в долині однойменної річки, що є притокою Тереблі. Селище Колочава прославив не один музей, а цілий десяток, всіх їх за рахунок зручного розташування можна відвідати навіть за кількаденний відпочинок. Завітавши сюди ви можете поринути в світ минувшини й дізнатись про забуту професію бокораш (сплав лісу річкою), цікавий процес роботи залізничників, що працювали на карпатській вузькоколійці, лінію Арпада (система бункерів, збудованих в період Другої світової війни, що дожили до наших часів) та ще багато чого цікавого.
Зокрема, хочеться відзначити в селі Колочава скансен "Старе село" та музей, що знаходиться в дерев’яній церкві, яку було зведено ще в далекі 1795 роки. За період керівництва радянської влади тут було знято бароковий іконостас, а на його місці виднілись портрети вождів. Якщо ви переймаєтесь стосовно проживання, то поспішаємо вас порадувати — житло, як і погода, тут не проблема! Колочава має добре розвинену інфраструктуру, тому тут ви знайдете не готель, а готелі, кожен з яких буде радий вас прийняти. Якщо ви плануєте приїхати на відпочинок до сонячного села Колочава на початку червня, то бронюйте номери за тиждень-два. Річ у тім, що в цей час на території села проходить гастрономічний фестиваль ріплянки. Це така традиційна страва селища Колочава, простіше кажучи вона представляє собою розварену на пюре картоплю з кукурудзяною мукою. На місцевому діалекті картоплю називають “ріпою”, звідси й назва. Проводиться фестиваль на території скансену “Колочава Старе село”. Якщо ж завітати сюди в період з березня по квітень, то ви можете побачити дивовижне природне явище — цвітіння Шафран Гейфелів в місці, яке всім відоме під назвою Долина Крокусів.
На початку ХХ століття тут панував хаос, серед якого високогірне селище переходило з рук в руки різних правителів. Після програшу Австро-Угорської імперії в Першій світовій тут й зовсім утворилось безвладдя. З цього моменту й бере свій початок історія про молодого карпатського Робін Гуда. Тутешня краса вперше здобула розголосу зі сторінок роману чеського письменника Івана Ольбрахта.
По прибуттю до високогірного селища його серце відразу закохалось в цей край. Колочава надихнула письменника на створення чотирьох робіт, серед яких роман, який приніс в певній мірі Івану Ольбрахту славу. Мова йде про книгу “Микола Шугай — розбійник”. В ній письменник настільки чітко та приємно описав цей край, що чеські мандрівники мають за честь відвідати Колочаву та пройтись вуличками, якими колись ступав народний герой-розбійник Микола Шугай. В романі розповідається про історію юнака, якого забрали до угорської армії, проте на фронт він не потрапив, бо самовільно дезертирував й переховувався до завершення Першої світової війни. Опісля Шугай стає народним героєм, починаючи оббирати багатіїв, віддаючи награбоване бідним. За час “подвигів” його неодноразово розшукували та прудкий колочавець був невловимим для чеських жандармів. Чим закінчилась романтична історія карпатського опришка ви можете дізнатись зі сторінок роботи видатного чеського письменника Івана Ольбрахта. Для українців ця історія стала лишень однією з сотень інших, що проходили Карпатами. 1982 року в Колочаві відкрили соцреалістичний музей на честь творця пригодницького роману, в стінах якого можна доторкнутись до історії Миколи Шугая. Щорічно цей край лунає сміхом та вигуками, що доносяться з фестивалю українсько-чеської культури. Проходить він в перших числах серпня.
Неподалік села Колочава розкинуте мальовниче водосховище, що зветься Вільшанським. Створене воно в 1956 році в рамках проекту Теребле-Ріцької гідроелектростанці. Довжина водної гладі складає 9 кілометрів, а ширина 1 кілометр. Історії тут розповідають цікаві, до прикладу, ходять слухи про химерну істоту, що живе в цих водах глибоко на дні. Знайти її непросто, як мінімум сюди треба хоча б потрапити. Знаходиться Вільшанське водосховище за 11 кілометрів від Колочави в бік Вільшанок.
З Колочави також прямують маршрути горами, що розкинуті довкола. З селища можна піднятись на Стримбу (1719 м), пройтись високогірним хребтом Полонина Красна та Квасний Верх й дійти до сіл Синевирська Поляна, Усть-Чорна, Синевир.
Як добратись
Громадським транспортом
Тут курсує рейсовий автобус сполученням Колочава-Ужгород. Потягом з великих міст можна доїхати до Ужгорода, а звідти вже до Колочави прямувати автобусом. Також є сполучення Воловець-Колочава, Мукачево-Колочава, Хуст-Колочава. В інших селах автобус зупиняється прямуючи вище перерахованими напрямками.
Автомобілем
Ще донедавна селищем Колочава можна було любуватись лишень на фото або відео, воно було одним з тих сіл Закарпаття, в якому час ніби зупинився, сюди було важко доїхати як взимку, так і влітку. Якщо в першому варіанті заважав сніг та лід, то в другому величезні вибоїни, якими не могли проїхати автомобілі з низьким кліренсом. Сьогодні стан дорожного полотна все ще залишається далеко не ідеальним, проте, є можливість проїхати навіть легковим авто.
Прямуйте трасою з Києва через Львів та Стрий до Нижніх Воріт, де зверніть ліворуч, проїжджаючи Воловець, Пилипець, Міжгір’я до самої Колочави.
Немає відгуків