Карпатське селище Ворохта кожного року привертає до себе увагу мандрівних фотографів та шанувальників активного відпочинку. Популярність цієї місцини не випадкове, тут й справді є на що подивитись.
Розміщене високогірне селище на висоті 850 метрів вище рівня моря. Повітря тут настільки чисте та насичене лісовими пахощами, що його аж хочеться розкласти по кишенях та забрати з собою. Звідси бере свій стрімкий початок головна артерія карпатського краю - річка Прут. Цікаво, що про історію заснування Ворохти дізнались не так вже й давно, сталося це в другій половині ХХ століття. Жителі села займались знесенням будинку і в процесі демонтажу помітили в землі скляну банку, всередині якої були скручені документи. В ході вивчення нових матеріалів було встановлено дату формування поселення. В 1568 році житель сусіднього села на ім'я Василь Янюк почав облаштовуватись в цій місцині. Спочатку він він зробив тут тимчасове житло та три літа приходив випасати худобу, після чого повертався в рідне село Космач. З часом він перебрався в цей край та перебудував тимчасову хатину в повноцінний будинок, в який перейшло все сімейство. У Василя Янюка було три доньки: Анна, Євдокія та Марія. Старша донька, яку звали Марія, пізніше вийшла заміж за вояка польського походження Михаїла Ворохту. Завдяки ньому тут почало розвиватись ткацтво та налаштувалось виробництво, що й прославило цей край. За порадою до Ворохти приходили десятки селян, йдучи сюди люди казали: “Йду до Ворохти”, після чого селище й набуло своє найменування.
Що подивитися
Високогірне селище дивує та вражає цікавими спорудами, що розкинуті тут майже на кожному кроці. Однією з таких є сторічний віадук, що був збудований ще за часів Австро-Угорщини. Спочатку австрійське керівництво планувало звести магістраль, що об'єднувала б Чорне та Адріатичне моря та на заваді стала російська влада. В 1894 році було прокладено залізну дорогу протяжністю 135 кілометрів. Починався шлях від Стініславова та проходив до Надвірної, Вороненка. Планувалось продовжити колію до самого Відня та через назрівання військового конфлікту ця ідея була відкладена до ящика нездійсненних мрій та сподівань австрійців.
Звісно, в гірській місцевості дерев'яна церква це одна з автентичних ознак самобутності культури краю. У Ворохті такою святинею є церква Різдва Богородиці, яку збудували ще в далекому 1615 році, хоча деякі історики зазначають, що встановлення могло бути й пізніше. В конструкції будівлі нема жодного цвяху, а фундаментом слугує кам'яна основа. Неподалік від церкви знаходиться Богослужебна каплиця, в історії вона пережила 2 знесення. Про перше достовірної інформації нема, відомо тільки, що в період Австро-Угорщини вона була зведена знов. Вдруге каплицю знесли у 1940 році радянською владою чрез пропаганду атеїстичних поглядів. Реставрація та відбудова Богослужебної каплиці відбулась 1997 року і з того часу вона радує око своєю архітектурою.
Як дістатись
Громадським транспортом
Потяги прямують в цей край з таких великих міст, як Львів, Київ, Одеса, Харків, сполучення до Рахова. Зі Львова та Івано-Франківська дістатись Ворохти можна автобусом.
Автомобілем
Трасою з Києва до Івано-Франківська через Надвірну-Делятин-Яремче-Микуличин-Татарів до самої Ворохти.
Немає відгуків