Дивовижна гора, що є однією з 7 гордих вершин-двохтисячників Українських Карпат. Чорна гора (2020,5 м), так ще називають вершину, посідає третє місце в списку найвищих гір Українських Карпат: перше місце належить Говерлі (2061 м), друге − горі Бребенескул (2038 м). Чому гора Піп Іван щорічно відвідується сотнями туристів? По-перше, через мальовничі краєвиди Карпат, які можна звідси побачити за умов хорошої погоди. По-друге, через свою родзинку – польсько-українську обсерваторію «Білий слон» − найвище розташовану в Україні споруду, де живуть і працюють люди. По-третє, гора Піп Іван розташована на кількох популярних туристичних маршрутах, які неодмінно варто відвідати всім, хто хоче закохатися в гори.
Легенди про Піп Іван Чорногірський
Назва цієї гори має кілька варіантів пояснень. Зокрема, вершину стали називати Піп Іван відносно недавно – у XX ст. В ніч на Івана Купала багато вірян збирались тут для нічної молитви, але знайти вершину було не просто. На щастя мирян, поруч жив піп на ім’я Іван, який вказував людям шлях до місця молитов на вершині. Від його імені і прозвали так гору. Хтось каже навіть, що це була не людина, а скеля, що тільки формою нагадувала священика.
Але що ж було раніше? Місцеві кажуть, що у гарний сонячний день, коли вітер бігає поміж скелями, вершина ніби «попіває». Від цієї музичної звички гора і отримала свою назву, а місцева форма «Попіван» з часом трансформувалась у звичну тепер «Піп Іван».
Туристи також можуть бути збиті з пантелику іншою назвою Піп Івана − Чорногора (через схожість з іншою горою). Це пов’язано з легендою про славнозвісного опришка Олекса Довбуша, котрий мав тут схрон. Кажуть, що в ті часи на цих теренах поселився сам чорт або якесь лихо. Довбуш вбив нечисть і пролив її чорну кров, яка застигла і пофарбувала гору, а в нагороду отримав від вищих сил невразливість до куль і надзвичайну вдачу.
Скептики ж надають перевагу ще одній версії. Мовляв, гора Піп Іван щедро вкрита заростями альпійської сосни, і через це, якщо дивитись на гору здалеку, вона здається темною, майже чорною. Навряд хтось в змозі сказати, яка з цих версій правильно - залишаємо це на ваш розсуд.
Увага, не плутайте! Гора Піп Іван Чорногірський розташовується на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей і має «брата» − гору Піп Іван Мармароський, що стоїть на Україно-Румунському кордоні.
Обсерваторія «Білий Слон»
Свою відомість Піп Іван отримав завдяки кам’яній обсерваторії «Білий Слон», що була збудована ще в 30-х роках минулого століття. В 1936 році Міністерство військово-повітряної оборони Польщі почало зведення будівлі (до 1939 року ця локація належала сусідній державі). Тільки уявіть − всі будматеріали підвозили з смт. Ворохта на конях, несли в руках, ба навіть на спинах. Дорога, що вела до високогір’я, була збудована також з нуля. Масштабність та продуманість проекту вража в ті часи своїм розмахом. Тут була створена система опалювання та підведений водогін, щоб науковці змогли працювати в обсерваторії протягом цілого року. Це особливо важливо, беручи до уваги, що інколи температура на вершині може опускатись до -40 °C. Урочисте відкриття обсерваторії на горі Піп Іван відбулось 29 липня 1938 року, на той момент вона називалась не «Білий Слон», а «Астрономічно-метеорологічна обсерваторія імені маршала Юзефа Пілсудського Ліги протиповітряної оборони Польщі». В ній нараховувалось 43 кімнати, 57 вікон, серед яких був конференц-зал, акумуляторна, котельня, їдальня, кабінети, складські приміщення та жилі зони для персоналу.
Будівля була майже на самозабезпеченні – працівники самі виробляти тут хлібо-булочні вироби, а запаси їжі поновляли два рази на рік. Передача повідомлень в околиці зазвичай відбувалась завдяки спеціально навченим собакам. Піп Іван мав також свій загін рятувальників та КПП. Ця обсерваторія займала 2-ге місце у Європі та 6 на світовому рівні за своїм значенням. Ключовим обладнанням наукової бази був потужний астрограф з 33-сантиметровим об’єктивом родом з Единбургу, Шотландія.
Місцеве населення з підозрою косилось на обсерваторію. Не зважаючи на те, що багато тутешніх жителів самі піднімались на гору Піп Іван і залучались до будівництва, люди не вірили, що польська влада витрачає значні кошти (а це було зрозуміло всім) на зведення станції для споглядання за зірками. Найбільш топовою версією була думка про висувну злітну смугу, яка прихована за цим будівництвом.
Своєю назвою «Білий слон» завдячує людській уяві. Ми не знаємо, хто вперше підмітив, що кучугури снігу та льоду на стінах і даху обсерваторії надають їй схожості із слоном, але цей чоловік мав не тільки романтичну душу, але й уважне око. Якщо придивитись здалеку, то й справді – ніби могутній слон обіймає вершину гори Піп Іван.
З точки зору символіки, слон – це емблема справедливої та демократичної влади, а білий колір здавна означав добру путь і сильну волю. Тварини білого кольору у багатьох культурах світу вважають чарівними чи священними. Можливо, таке романтизоване порівняння не випадково прийшло в голову тогочасним полякам, які тільки недавно отримали незалежну державу.
На жаль, вибух Другої світової війни перекреслив плани поляків. Працівники обсерваторії були вимушені залишити базу і забрати все цінне – передусім лінзи телескопу. Очільнику станції також був відданий наказ спалити всю таємну канцелярію і знищити все обладнання, яке не встигли вивезти, аби воно не використовувалось ворогом. Після приходу угорських військ, обсерваторія до 1944 року виступала прикордонною фортецею.
За часів Радянського Союзу обсерваторія на горі Піп Іван не використовувалась за призначенням, хоч окремі дослідники і наголошували на її перспективності. Потроху з неї пощезало все, що ще залишили поляки і угорці. Особливо це помітно на даху. Подейкують, що мідна бляха, якою колись був оббитий дах, тепер відбиває сонячне проміння з усіх дзвіночків на шиях місцевих корів і чанів тутешніх мешканців. Однак експертизу ніхто не проводив, а корови не поспішають віддавати дзвіночки.
Нове дихання в обсерваторії відкрилось у XXI ст. В 2011 році її було передано в управління Прикарпатському Національному Університету ім. В. Стефаника в Івано-Франківську і отримано фінансування для відбудови від Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польщі.
Маршрути
Піп Іван − гора пірамідальної форми, підйом на неї нелегкий та потребує чимало зусиль. На висоті 1500 метрів вас зустрінуть вікові смерекові ліси, що мов захисники чатують спокій непорушної вершини. Сама верхівка усипана кам’янистими розсипами, що видніються на фоні альпійських луків. Піп Іван відіграє важливу роль, адже саме з нього починається Чорногірський масив. Його обирають першим на шляху до підкорення гір-двотисячників.
Популярних маршрутів тут доволі багато, однак найпопулярнішими є два з них:
1. Верхня Дземброня – пол. Смотрич – г. Вухатий Камінь – г. Піп Іван Чорногірський.
Доволі нетривалий – відстань біля 10 км, однак окремі ділянки можуть бути складними навіть для середньовікової групи. Маршрут бере початок в селі Дземброні - яке стало однит з центрів еко-туризму в Карпатах. Плюсом цього маршруту буде можливість побачити Дзембронські водоспади та гору Вухатий камінь.
2. КПП «Шибене» – пол. Веснарка – оз. Марічейка – г. Піп Іван.
3. Від Шешула Чорногорою на вершину гори Піп Іван
Здебільшого маршрут складається з ґрунтової доріжки. оз. Марічейка – озеро льодовикового походження на південно-східному схилі г. Шурин, розташоване серед смерекового лісу на висоті 1510 м. Дуже мальовниче і затишне. Майте на увазі, що для проходження КПП «Шибене» вам потрібні документи, що посвідчують вашу особу.
І наостанок кілька порад щодо цієї місцевості:
- На вершині немає джерельця, тому запас питної води потрібно забезпечити самому.
- Наявність документів – не прохання, а сувора необхідність.
- По завершенню походу варто повідомити місцевих рятувальників, що все гаразд – особливо якщо погода не дуже привітна.
Відео маршруту до гори Піп Іван з Дземброні
Як дістатись
Громадським транспортом
До села Дземброня можна доїхати автобусом з Верховини (відправлення о 12.00, 15.30 та близько 17.30), а туди потрапити можна з автовокзалу Івано-Франківська, до Франківська прямують потяги з великих міст України.
До села Дземброня можна доїхати автобусом з Верховини (відправлення о 12.00, 15.30 та близько 17.30), а туди потрапити можна з автовокзалу Івано-Франківська, до Франківська прямують потяги з великих міст України.
З Верховини їдуть автобуси також і до с. Шибене, приблизно о 12.00 та 17.30.
Автомобілем
До с. Дземброня доїхати можна з Києва, проїжджаючи Житомир, Івано-Франківськ та прямуючи через населені пункти Отинія-Коломия-Косів-Криворівня-Верховина-Красний прямо до високогірного села Дземброня.
До с. Шибене можна дістатись прямуючи з Києва трасою до Івано-Франківська, а звідти вже через села Коломия-Косів-Буковець-Верховина-Красник-Явірник-Шибене.
