Подорожі Карпатами приваблюють тим, що вони можуть запропонувати чимало цікавинок навіть вибагливим до комфорту мандрівникам. Якщо суворі кількаденні піші переходи по кам’янистим схилам, від яких відвалюються ноги, вас не манять – не біда, можна знайти приємний готель чи апартаменти, завантажити багажник автомобіля змінними речами та смаколиками і відправитись на пошуки нових вражень. Інколи подорожі Карпатами на автомобілі можуть бути набагато кращими ніж пішки й через інші причини: не треба підлаштовуватись під графіки громадського транспорту, не так переживаєш через погоду та ділиш простір тільки із своєю компанією. Найбільш популярні локації Закарпаття вже давно обзавелись автомобільними дорогами, тому добратись до них на чотирьохколісному залізному коні буде не проблема в будь-яку погоду (окрім аномальних паводків та ураганів, яких, ми сподіваємось, ви не застанете). Нижче ми представимо топ-10 локацій Закарпаття, які варто відвідати на автомобілі. Отже, вносьте координати в навігаторі і плануйте свій відпочинок в Карпатах.
- Озеро Синевир
- Водоспад Шипіт
- Солотвино
- Колочава
- Замок «Паланок»
- Замок «Сент-Міклош»
- Оленяча ферма
- Палац Шенборнів
- Деренівська Купіль
- Невицький замок
Озеро Синевир
Легенда Карпат, що оточена довкола ялицевими лісами, велич яких обгортає береги блакитної гладі на висоті майже 1000 метрів над рівнем моря.
Озеро Синевир знаходиться на території Національного природного парку однойменної назви. Утворилось воно в сиві часи, близько 10−11 тисяч років тому внаслідок потужного землетрусу. Сьогодні озеро Синевир живиться підземними водами, що приливами й відтоками постійно оновлюють його. Цю місцину називають ще «Морським оком», що зумовлено блакитною гладдю, яка оточує маленький острівець. В період сильних опадів або ж танення снігів, він занурюється під воду, тому його важко розгледіти. Обабіч «Морського ока» мостяться густі ялицеві ліси, що доповнюють безтурботність блакитної гладі легким шаром хвойного аромату, однак озеро Синевир не закинуте напризволяще! На території парку добре розвинена туристична інфраструктура, що комфортом доповнює самобутність карпатської природи. Між дерев розміщені дерев’яні альтанки, що слугують місцем відпочинку для туристів. Якщо вам набридло сидіти на місці, то в будь-який момент можна розімнути ноги гуляючи еко-стежками, що розкинуті навколо озера.
Якщо ви хочете наповнити свій відпочинок в Карпатах фітонцидами, чудовими краєвидами та заворожуючими фото – варто включити озеро Синевир у свій маршрут. Дізнатися більше про озеро Синевир.
Водоспад Шипіт
Краса п’ятикаскадного красеня щороку приймає до своїх вод значну кількість мандрівників, що на свято Івана Купала збирають тут цілий фестиваль.
Знаходиться водоспад біля підніжжя гори Гимба (1491 м), а бере свій початок ще вище − з гори Великий Верх (1598 м). Висота водоспаду Шипіт становить 14 метрів. Інфраструктура, як і на Синевирі, добре розвинена. Майже до самого водограю можна доїхати автомобілем. Залишивши авто на стоянці, водоспад Шипіт буде на відстані всього 50−100 метрів. На шляху до нього ви зустрінете сувенірні лавки, біля яких відразу можна посмакувати смачними стравами й шашликом, запиваючи все справжнім закарпатським вином. Неподалік водограю знаходиться підйомник, який підвезе вас майже до самої Гимби. Звідти можна оглянути велич полонини Боржави, завітати до атмосферної «Чайовні Сурії», де можна випити смачний напій, помилуватись панорамними видами та обрати маршрут для підйому стежкою, що веде гірським хребтом до вершин Великий Верх, Стій, Темнатик, Магура-Жиде, Курта, Плай.
Подорожі Карпатами не були б собою, якщо б під час мандрівки ви не зустріли кілька легенд та оповідей, і водоспад Шипіт в цьому не буде винятком. Дізнатися більше про водоспад Шипіт.
Солотвино
Подорожі Карпатами – це і ненав’язливі лекції по культурі та історії регіону. Раніше Солотвино було частиною римської колонії під назвою Дакія, а сьогодні − це цікаве селище туристично-рекреаційного значення, води якого наділені цілющим та омолоджувальним ефектом.
На місці курорту колись відбувався процес видобутку солі, що й прославив край. В солекопальнях працювали у вкрай важких умовах кріпаки та засуджені. З часом робітники підняли бунт і почали страйкувати та так, що про цю проблему дізнався король. В ході протесту робітники вибили у короля тверду платню, надбавки на свята та виплати родинам, члени яких померли в копальнях. Бунти та протести в Солотвино стали першими в Європі виступами працівників, що стали на захист своїх прав.
Тепер мало що зосталось з тих копалень, популярність смт Солотвино полягає в соляних озерах, води яких порівнюють навіть з Мертвим морем. Справа в тому, що дно озер − суцільний шар солі, а вода наділена цілющими соляними властивостями. Поблизу них також можна знайти грязі, які лікують захворювання шкіри та кісток. Щорічно відпочивальники смт Солотвино відмічають позитивний вплив цих вод на лікування дерматологічних захворювань та проблем опорно-рухового апарату (артрози, остеохондрози).
Таким чином, Солотвино – це чудовий спосіб не тільки врятуватись від нестерпної спеки, але і поправити здоров’я, не відвідуючи дорогі курорти чи санаторії. Відпочинок в Карпатах має запам’ятовуватись і наповнювати новими силами для боротьби із щоденною рутиною… а тому лікувальні води смт Солотвино впевнено опиняються у нашому списку. Дізнатися більше про курорт Солотвино.
Колочава
Унікальне карпатське селище Міжгірського району, що розташовується в долині однойменної річки. Славиться край мальовничими гірськими краєвидами, чистим повітрям, дерев’яними хатинами та колочавцем, що увійшов в історію.
Невеличка Колочава чарує й захоплює мандрівників старенькими хатинками минулих століть, що збереглись до наших часів й розкинуті обабіч вузеньких ґрунтових вуличок. Оточене селище з усіх боків вічно суворими та гострими вершинами, бо скрізь тут лише самі гори. В різні історичні епохи край належав до різних держав: королівств, імперій, республік… Завдяки перебуванню у складі різних держава Колочава створила свій колоритний місцевий діалект. Вперше краса краю отримала широкого розголосу зі сторінок роману відомого чеського письменника Івана Ольбрахта. По прибуттю до високогірного селища його серце закохалось в Колочаву, а плин думок надихнув на написання чотирьох робіт, серед яких й був роман, що приніс письменнику славу. Мова йде про книгу «Микола Шугай – розбійник». В романі розповідається про молодика, що став карпатським Робін Гудом. Відомому чеху навіть присвятили соцреалістичний музей, а в перших числах серпня край лунає сміхом та вигуками, що доносяться з фестивалю українсько-чеської культури.
Колочава – це дуже атмосферне селище, де можна чимало дізнатись про специфічну культуру місцевого населення як завдяки музеям, так і просто спілкуючись з людьми чи відвідуючи фестивалі. Після мандрівки ми завжди трохи змінюємось, а відпочинок в Карпатах дає можливості дізнатись трохи більше про маловідомі особливості рідної країни. Дізнатися більше про село Колочава.
Замок «Паланок»
Зазвичай, Закарпаття асоціюється з вином та замками. Це доволі спрощено, але і першого, і другого тут справді вдосталь. Замки, палаци й фортеці − споруди, що в усі часи були осередком таємниць й могутності правителів. На сьогоднішній день в нас є унікальна можливість пройтись коридорами й залами, котрими буквально недавно ступала нога королів. Чи не найбільш відомим на Закарпатті є замок «Паланок».
Стародавній замок «Паланок» розмістився на горі вулканічного походження й з висоти пташиного польоту спостерігає за акуратними вулицями й будинками міста, що йменується Мукачевом. Могутні бастіони берегли спокій королів, а чудове стратегічне розташування дозволяло здалеку бачити загрозу наступу ворожого війська й проводити огляд та контроль торгових і військових шляхів. Сьогодні тут можна поринути в світ минувшини й розглянути фортифіковане укріплення зсередини. Точної дати заснування Паланка немає, існують тільки відомості «Угорської хроніки», в яких зазначено, що в ХІ столітті він вже існував. Масштабність споруд можна розглядати безкінечно й кожного разу бачити в них щось нове. Площа фортеці складає 14 000 квадратних метрів, а назва напряму відноситься до будови, адже паланком називали дубовий частокіл, яким і було обнесено рів, що обіймає замкову гору.
Відвідувачів можуть також зацікавити виставки народного мистецтва, предметів вжитку старовини та велика колекція зброї, яку можна розглянути у виставкових залах. Замок «Паланок» в силу свого розміщення також надає можливості вечірнього огляду міста та чудових фотосесій. Дізнатися більше про замок «Паланок».
Замок «Сент-Міклош»
Але ж не може в цьому списку бути тільки один закарпатський замок! Подорожі Карпатами можуть завести вас у невелике смт Чинадієво, де сховалась відома пам’ятка архітектури XIV−XIX ст. «Палац кохання», замок «Сент-Міклош», Чинадіївський замок… ця споруда має багато назв.
Палацові зали цього колись фортифікованого укріплення донедавна занепадали та доживали свого віку. Тепер ж все навпаки, сюди приїздять мандрівники з усіх куточків континенту, а в спекотній сезон інколи тут й яблуку нікуди впасти.
Замок «Сент-Міклош» з сивої давнини переходив від одного власника до іншого. Спочатку його стіни були осередком Сент-Міклоської домінії, потім володарювання перейшло до знатного роду Телегді, династії Ракоці й нарешті останнім законним власником став граф Фрідріх Шенборн, який отримав його у подарунок разом із землями від імператора Карла ІІІ. Якраз останній володар замку зайнявся його перебудовою, завдяки чому фортеця отримала палацових рис. Опісля замок «Сент-Міклош» почав занепадати, а за часів Другої світової палац й зовсім використовувався нацистами в якості в’язниці. По приходу радянської влади не стало краще, замок став об’єктом в розпорядженні сільської ради. Та вічно так могло відбуватись, і, нарешті, на початку 2001 року сім’я художників Йосипа та Тетяни Бартош зайнялась реставраційними роботами, в результаті яких сьогодні ми можемо спокійно прогулюватись коридорами палацу та почути наживо його історію від екскурсоводів.
Замок «Сент-Міклош» має сподобатись людям, що цінують автентичний дотик історії. Разом з тим, палац криє в собі багато легенд та таємниць, які можна розкрити з допомогою екскурсоводів. Дізнатися більше про замок замок «Сент-Міклош».
Оленяча ферма
Подорожі Карпатами – це перш за все відвідини мальовничої природи з усіма її складовими. А значить треба ближче познайомитись із деякими красенями, що мешкають тут. Ці струнконогі парубки чарують та зворушують своїх відвідувачів яскраво-оранжевим забарвленням та білими плямами, що привертають до них увагу ще здалеку.
Унікальна в Україні оленяча ферма була заснована ще в далекому 1987 році після ліквідації колгоспу. Привезли сюди плямистих оленів з Калінінградської області для отримання лікарської речовини пантокрин. Видобувається вона з рогів парнокопитних та використовується у періоди перевтоми, астенічних станів, анемії, зниженні імунітету, низькому артеріальному тиску, гіпотонії. В часи свого заснування оленяча ферма була досить прибутковою й приносила чималі гроші. На сьогоднішній день сировина подешевшала, а тому було прийнято рішення зробити оленячу ферму туристичним об’єктом. Тут можна побачити велику зграю плямистих красенів, зробити фото, послухати цікаву екскурсію, навіть погодувати з рук смаколиками, що тут продаються. Ціна входу для дорослих 30 грн, а відерце зі смаколиками, якими можна погодувати плямистих красенів, складає 10 грн.
Оленяча ферма сподобається як дітям, так і дорослим – споглядання за цими благородними тваринами не тільки приносить естетичне задоволення, але і благодійно впливає на нервовий стан. Дізнатися більше про Оленячу Ферму.
Палац Шенборнів
.jpg)
Ще одна мальовнича споруда на Закарпатті, яка точно вартує уваги. Палац Шенборнів в Мукачівському районі раніше слугував резиденцією та мисливським будинком благородного роду Шенборнів. Побудований він був графом Ервіном Фрідріхом Шенборн-Бухгаймом з 1890 по 1895 роки в неоромантичному стилі, що став поєднанням готично-романських мотивів.
На щастя, палац зберігся в первісному стані до наших часів як ззовні, так і всередині. Архітектура резиденції була виконана за відповідним астрологічним принципом. Для прикладу візьмемо вікна: їх тут 365, як і днів у році, є навіть 1 замуроване, аналогія якого приведена на період високосного року. На цьому прив’язка до зірок не закінчується. Палац Шенборнів має 52 кімнати, що символізують точну кількість тижнів у році. Входів тут налічується 12, відповідно до числа місяців у році.
Прикрашений палац ззовні вітражами, барельєфами та флюгерами. Резиденція оточена акуратним парком площею 19 гектарів. Тут можна зустріти рідкісні породи дерев, серед яких сакури, самшити, катальпи, канадські ялини та рожеві буки. Родзинкою парку також є ставок, що формою в точності повторює територіальні межі Австро-Угорської імперії.
Більше дізнатись про палац Шенборнів ви зможете завітавши до нього.
Деренівська Купіль
Колись відпочинок в Карпатах був прерогативою еліти та багатіїв, адже життєдайні води карпатського краю були доступні тільки аристократам, купцям, воєначальникам й митцям, що жадали відвідати купальні Деренівки. Роки минали, а з ними й Деренівська Купіль, в якій віднедавна знов вирує життя.
Закарпаття − сонячний регіон, що насичений мінеральними водами, які, за повір’ями, повертають молодість, силу й здоров’я. І знаєте, що? Це справді так! Мінералізовані та термальні води краю особливі з точки зору оздоровчого ефекту. Деренівська Купіль має глибоку та цікаву історію, що тягнеться ще з ХVI століття. Курорт пережив за часи свого існування злети й падіння, однак відроджувався навіть з періоду найбільшого занепаду. Сьогодні Деренівська Купіль − це вишуканий курортний комплекс, що поєднує в собі оздоровчі та відпочинкові аспекти з високим рівнем сервісу та європейськими умовами проживання. Тут працюють готелі, території активного відпочинку, SPA, ресторан, що оточений розкішним ботанічним садом. Дізнатися більше про Деренівська Купіль.
Невицький замок
Мури колись могутнього та гордого замку, що розкинуті сьогодні на горі вулканічного походження в долині річки Уж.
Невицький замок криє в собі багато таємниць. Першою з них є точна дата заснування фортеці, відомо тільки, що перші згадки датуються XIV століттям. В них фортифіковане укріплення виступало опорною базою феодального бунту проти влади Карла Роберта Анжу. Справа в тому, що за життя пана Омодея краю щастило оминати сутичок за рахунок його поглядів, що догоджали королівській владі. Проте, так було не довго, збунтовані селяни вбили дворянина чим й розв’язали боротьбу проти короля. Звичайно, війська корони перемогли в цьому конфлікті, а от землі разом з замком перейшли дарунком до шляхетного роду Другетів. Ті, в свою чергу, перебудували фортецю, стіни якої мали протистояти гарматам – новому на той час типу зброї. На жаль, перебудова не допомогла, і Невицький замок пав від руки Дьордія II Ракоці. З тих пір і лежать суворі стіни колись могутнього замку.
Хоча Невицький замок і являє собою руїни та не може конкурувати по величі з замком «Паланком» чи палацом Шенборнів, багато хто буде заворожений цією локацією. Атмосфера та вигляди звідси не залишають мандрівників без уваги.
Дізнатися більше про Невицький Замок.
