Одним з найцікавіших шляхів серед Буковинських Карпат вважається маршрут, що бере свій початок з міста Вижниця.
По приїзду сюди вам слід розшукати дорогу, що йде через село Виженка до перевалу Німчич.
Цікавим історичним фактом є те, що у період до Першої світової війни селище Виженка рахувалась широковідомим австро-угорським курортом. Шлях пролягає рівниною річки Виженка назустріч її течії. З правого боку від маршруту попри високий пагорб знаходиться старенька однокупольна дерев’яна церква, збудована у витриманому гуцульському стилі, яка названа на честь Івана Сучавського (1792 р.). Кажуть, що колись на цьому місці відбувалась кровопролитна битва між жителями селища та воїнами Хана Батия.
Пройшовши церву, маршрут повертає праворуч уздовж течії річки й переходить до стрімкого підйому лісом до перевалу Німчич (586,3 м). Дорога від Німчича до Вижниці складає близько восьми кілометрів. На самому перевалі розміщений бугельний підйомник, комплекс “Перевал Німчич”, кафе та пам’ятник Невідомому солдату, на жаль, вже побитий часом.
Звідти ми продовжуємо йти в південному напрямку по ґрунтовій дорозі, що бере свій початок від кафе й обходить підйомник. Таким чином виходимо до каплички, звідки безлісовою ділянкою слід піднятись уверх до найвищої точки нашого маршруту − вершини Просічної (913 м). Уздовж маршруту гірським хребтом перед поглядами відкриваються панорамні види долини Черемош, верхів’я хребта Писаний Камінь і гір Скупова та Чорногора. Звідти слід спуститись лінією хребта до розлогої галявини. Далі веде стежка, яка в один момент різко повертає праворуч та пірнає в ліс, звідти можна вийти до скель висотою близько 40 метрів, що іменуються Соколиним Оком. Це досить цікава локація, адже скелі нависають по обидва боки над виположеним майданчиком. Та найбільше вас вразить величезна кам’яна арка. В оповідях і легендах кажуть, що тут колись був прихисток опришків Олекси Довбуша, а ще раніше тут і зовсім було невеличке поселення. Щодо проживання тут людей ще віриться, а от про багатющі скарби, що нібито заховані тут − вже якось ні. Після невеличкого відпочинку поруч зі скелями слід повернутися до галявини та продовжити маршрут через польову дорогу в південно-східну сторону. Там на вас чекатиме ще одне нагромадження кам’яних брил, висотою 30−40 метрів над землею − це і є Протяте Каміння.
Щоб пройти на вершину потрібно буде протиснувшись крізь отвір у самому камені. З цим місцем пов’язана одна цікава легенда. В розповіді мова йде про давні часи, про період, коли у горян не було зручного шляху аби зійти з гір. Звичайно, в той період не було перфораторів та дрилі, але горяни все ж змогли вигадати спосіб як прокласти собі дорогу. Вони нагрівали до кипіння воду в казанах та виливали її на камінь. Кип’яток вимивав піщані породи і «протинав» скелі. Таким нехитрим але клопітким трудом давні люди поробили «протяті» печери, через що із плином часу урочище прозвали «Протяте Каміння». Сьогоднішні монолітні пісковики вражають своїми формами не менше, ніж тоді.
Не змінюючи курс, оминаємо справа скелю посеред лісу та йдемо до хатин селища Розтоки. Звідси можна повернути ліворуч й спуститись до долини Виженка і, оминувши водоспад Залізне джерело, дійти до Вижниці. З правого боку сільською дорогою ви вийдете до струмка Смугарів і ріки Черемош в селищі Розтоки. Йдучи далі стежиною і минувши хати, слід спуститись до долини, де нарешті можна побачити Буковинські (Смугарські) водоспади. Звідти доволі легко спускаємось до Черемошу в селище Розтока шляхом, що прямує рівниною потоку Смугарів.
Як дістатись до початку маршруту
Громадським транспортом
Спочатку слід приїхати до Чернівців, це можна зробити як автобусом, так і потягом/електричкою з більшої частини обласних центрів нашої країни. З Чернівців кожні півгодини курсує автобус до Вижниці за розкладом 6:25−19:05 з автовокзалу за адресою вул. Головна, 219.
Автомобілем
Найшвидшим маршрутом є автотраса з Києва через Хмельницький та Чернівці прямо до села Вижниця.
